Тато, на перших хвилинах звістки про твою загибель, мене зсередини розривала злість. Хотілося все розтрощити навкруги. Мене переповнював гнів.
Злість на Бога, який забрав тебе. Тебе, який так багато робив для інших.
Злість на несправедливість світу, в якому ми живемо. Світу, в якому останнім часом так багато смертей і руїн.
Злість на тебе, що вирішив залишатися і допомагати іншим, наражаючи себе на небезпеку.
